20 грудня, в останню Неділю Адвенту, архієпископ Мечислав Мокшицький разом із єпископом Едуардом Кавою освятили новозбудований храм святого Антонія Падуанського в Олеську.
Трансмісія Консекраційної події та св. Месси в Олеському новому храмі. Львівська Архідієцезія РКЦ
20.12.2020р. в смт. Олесько відбулася урочиста подія – консекрація парафіяльного храму римо-католицького обряду св. Антонія Падуанського.
Віряни висловлюють свою щиру подяку на сам перед Богу в Трійці Єдиному за ласку і милосердя.
Дякуючи батьківській опіці (у вигляді матеріальному і духовому) Митрополиту Львівському Мечиславу Мокшицькому ми сьогодні отримали в користання новозбудовану святиню у якій можемо становити частку Церкви і отримувати її таїнства.
Також наші слова подяки керуємо о. настоятелю Яну Стахура MS та брату Тадеушу Лущинському MS з спільноти отців ордену салетинів.
Над вівтарем висить образ св. Антонія, (подарували отці ордену цистерсів Митрополиту Мечиславу Мокшицькому), який тримає на руках маленьке Дитятко Ісус. Тому в час очікування на святкування Народження Господнього, він нагадує нам велику подію – Втілення Божого Сина.
Хоть наша громада не численна, але народ Божий не можна було у часи Старого Завіту порахувати, тому не важлива кількість, але важлива велика радість вірних у Божому домі. Дякуючи молитвам багатьох прихожан, тих, які були присутні на літургії і тих, які вже відійшли з земного життя, впродовж не легких часів зуміли зберегти віру у серці, сьогодні маємо новозбудований храм.
Божий храм, це головна світлиця у наших домівках, тому, що всі урочисті події від народження людини аж до смерті зв’язані з Церквою, яка є спільнотою вірних, практикуючих християн. Споруда храму об’єднує людей і дає можливість прославляти свого Сотворителя і отримувати Його благодать із скарбниці Церкви. Тому нам так необхідно, Мати – Вселенська Церква, подарувала цей храм.
Довший час ми піднімалися на замкову гору де в приміщенні Олеського замку у каплиці мали дозвіл на літургію. Все рівно були обмеження в часі а остатньо були перешкодою… аж поки нам не заборонили приходити туди.
Остатнім часом наша парафія просто опинилися на вулиці без місця справування літургії де просто під відкритим небом перед монастирем отців капуцинів (навпроти замку) отримували таїнства – Євхаристії і Сповіді. Але і тут ми були „персона нон грата”…
Чи наш шлях не нагадує св. Йосифа і Діви Марії, котрі теж шукали приміщення у Вифлиємі для народження Божого Сина?
Так склалося в історії, що на світі є безліч християнських конфесій і всі віримо у Бога живого, тому радійте з нами – олеськими парафіянами.
Ми нарешті маємо найцінніше – храм!!!